Чому звичайні методи реабілітації не завжди працюють

Більшість залежних клієнтів, які вступають у реабілітацію, а також їхні родичі не мають жодного уявлення про вищезгаданий процес, не розуміють для чого використовується та чи інша методика та які компоненти впливають на позитивний кінцевий результат. У цій статті ми докладно розберемо питання, що запитуються, такі як:

1. Що таке реабілітація?
2. Основні реабілітаційні інструменти та технології
3. Чому звичайні методи реабілітації не завжди спрацьовують?

Реабілітація — комплексний, поетапний, індивідуальний процес надання клієнту медичних, психологічних, педагогічних заходів.

Основна суть цього процесу полягає в тому, що залежний клієнт під кураторством фахівців має послідовно пройти вищезазначені заходи (медичні, психологічні, педагогічні). Терміни проходження цих заходів, безумовно, індивідуальні. Наприклад: не можна порівнювати алкогольну інтоксикацію з абстинентним синдромом від метадону. Вживання внаслідок депресії або відповідно до тривалих травмуючих подій. Процес реабілітації дуже індивідуальний. Необхідно зрозуміти, що реабілітація – це відновлення функцій втрачених через хворобу. В рамках закритого стаціонару, отримуючи рекомендації від фахівців, клієнт самостійно займається відновленням своєї фізичної, інтелектуальної, моральної та соціальної сфер життя.

Нічого загадкового та таємничого у процесі реабілітації немає. Цей процес досить простий і прозорий.

• 1 етап — залежного клієнта знімають фізичну абстиненцію ( ломки), викликану різким відмовою від вживання наркотику чи алкоголю. Даний етап займається лікарем наркологом та здійснює всі детоксикаційні заходи (крапельниці, прийом знеболювальних та седативних препаратів).
• 2 етап – це індивідуальна та групова робота з психологом. Метою якої є в ході збору анамнезу (історії хвороби), а також індивідуальних консультацій визначити основні причини, що впливають на вживання. Можливо клієнт займається «самолікуванням» і вживає алкоголь або наркотики як ліки для знеболювання свого душевного болю. Можливо вживання психоактивних речовин несе сильну короткострокову вигоду у вигляді впевненості, азарту, задоволення, розслаблення, уникнення проблем. Розбір причин вживання – це робота не одного дня. Цей етап займається психологом або психотерапевтом.
• 3 етап – навчання чи отримання навичок проживання життєвих ситуацій без вживання алкоголю та наркотиків. Даний етап формується з комплексу теоретичних та практичних завдань, метою яких є навчити залежного клієнта тверезому способу життя. За допомогою тренінгів, лекцій, семінарів та індивідуальних консультацій залежний клієнт отримує творчий контент, за допомогою якого він може вести тверезий спосіб життя. Цей етап займається консультантом з хімічної залежності.

Тепер перейдемо до наболілого питання, а саме: чому вказані вище реабілітаційні методики не завжди спрацьовують?

Перша і найголовніша причина — відсутність бажання у самого клієнта. Як показує практика, що навіть самостійне звернення по допомогу до реабілітаційної структури не є показником. Як то кажуть бажання одужувати — «це продукт, що швидко псується». Найчастіше коли клієнт чує фразу, що з подолання її недуги необхідно серйозно і довго попрацює, бажання відразу пропадає. Моя думка як фахівця необхідно мати не бажання, готовність діяти. Це абсолютно різні категорії. Готовність діяти – це коли залежних приймає реабілітаційну програму, беззаперечно слухає рекомендації фахівців, не встановлює самостійно терміни свого лікування, виконує всі завдання та бере участь у всіх заходах. Якщо клієнт не виконує вказані вище інструменти, тоді які можуть бути претензії до лікувального закладу.

Друга причина — відсутність бажання і готовності родичів брати участь у реабілітаційній програмі свого близького, а також працювати на власними змінами. Найчастіше залежність близької людини — це результат неякісної сімейної системи. Навіть пройшовши якісну Реабілітацію залежний згодом повертається у свою деструктивну, не опрацьовану сімейну систему, яка привела його до вжитку. Крім того, родичі частенько саботують процес одужання свого близького, в тисячний раз вірячи його обіцянками і при цьому заперечують рекомендації та коригування фахівців реабілітаційного центру.

Третя причина полягає в помилкових переконаннях щодо закінчення реабілітаційного процесу. Найчастіше ні сам залежний, ні його родичі не усвідомлюють, що закритий стаціонар — це лише перший крок на шляху подолання такої складної недуги, як наркоманія та алкоголізм. Усі складнощі почнуться після виходу з реабілітаційної структури, коли людина зіткнеться з відповідальність, з кризовими ситуаціями, з відсутністю навичок вирішення тих чи інших проблем у тверезому стані. На момент виписки клієнта з лікувального закладу обов’язково має бути побудована постлікувальна програма одужання та чітко вибудована система підтримки у вигляді людей, подій та принципів (психолог, групи, наставник, читання спеціалізованої літератури, навчання та працевлаштування тощо)

Подолати наркотичну та алкогольну залежність можна лише за допомогою дотримання певних принципів, правил і рекомендацій і ніяк інакше.