Роль емоційної сфери при лікуванні хімічної залежності

Хімічна залежність (наркоманія та алкоголізм) — небезпечне, прогресуюче, смертельне захворювання, яке вражає різні структури та сфери залежної особистості. У цій статті ми торкнемося суто емоційної сфери залежного суб’єкта, а саме конкретні порушення внаслідок вживання психоактивних речовин, а також розглянемо механізми опрацювання в даній сфері, щоб уникнути зривних процесів.

Спочатку хотілося б розглянути механізм формування будь-якого роду залежності. Коли вперше відбувається вживання ПАР (психоактивна речовина), у мозку з’являється новий ланцюг з’єднань між нейронами: новий шаблон поведінки, звичок, почуттів, думок, переконань. Далі щоразу при наступному вживанні це з’єднання нейронів зміцнюється і зміцнюється, посилюючи цей шаблон, створюючи залежну конфігурацію. Таким чином, залежність – це спосіб думати, відчувати і діяти за певними шаблонами поведінки, від яких так просто не відмовитись, оскільки вони закріплені на рівні фізіології головного мозку.

Простими слова пояснити вищезгадану концепцію досить просто. При кожній складній життєвій ситуації, вдаючись до вживання алкоголю чи наркотиків, людина у себе в мозку формує певну реакцію на подібні події. Таким чином, схожі події будуть проживатися аналогічним способом. І справа ж не в події, а болючих переживання, з якими залежний справляється лише за допомогою вживання. На прикладі даної інформації можна сміливо зробити висновок щодо помилковості таких переконань як: подолання залежності залежить від прийнятого рішення або медикаментозного втручання. Залежна поведінка, певний вид реакції, патологічні нейронні утворення, сформовані внаслідок вживання, нікуди не випаровуються після подолання абстиненції (ломки, кумару, похмілля).

Залежність можна охарактеризувати як “хвороба заморожених почуттів”. У процесі вживання психоактивних речовин людина відчуває обмежений спектр почуттів та втрачає навички самоаналізу. Це явища також називається олекситимія, тобто нездатність визначати свої почуття, проживати та усвідомлювати їх. Справа в тому, що крім задоволення від предмета залежності, хворий відчуває хворобливі почуття та емоції в період відмови. Найпоширеніші – це почуття сорому, вини, тривоги, депресії безвиході. Для подолання даного діапазону негативних наслідків залежний вдається до старого, знайомого шаблону поведінки у вигляді вживання. Виходить замкнене коло.

Тому можна повторно зробити висновок, що для подолання залежності мало пройти детоксикацію або закодуватися. Якщо ж не відбувається зміни в емоційній сфері, то ймовірність повернення у вжиток дуже велика.

Таким чином, концепція одужання від хімічної залежності виглядає наступним чином:

1. Одна з основних цілей реабілітації – заново навчити людину відчувати і висловлювати свої почуття конструктивним способом. У даному контексті добре підходить техніка сублімації, яка має на увазі переведення негативної енергії в якесь творче русло (творчість, спорт і т.д.)
2. Для подолання залежності та виходу на новий тверезий, соціально-ефективний рівень життя необхідно створити нові нейронні зв’язки та сполуки, тобто сформувати раціональні та ефективні моделі поведінки, емоційні реакції, звички, новий спосіб мислення, реорганізувати систему цінностей і переконань.
3. Залежність, насамперед, спирається на не опрацьовані негативні емоції, із якими людина хоче розлучатися. Корінь накопичення цих емоцій у тому, що залежний не вміє адекватно оцінювати себе та інших. Він невпевнений у собі, має купу комплексів, до того ж усе це підкріплено низькою самооцінкою. Літератури з опрацювання емоційної сфери не так багато. Так як цю роботу можна здійснити виключно на практиці, працюючи з психологом, психотерапевтом або груповою динамікою.

Так що цей процес передбачає готовність клієнта до тривалої і, найчастіше, хворобливої ​​роботи.