Алкоголізм і наркоманія є діагнозами, такими як діабет, астма або рак.

Чинники ризику в умовах формування залежної поведінки

Алкоголізм та наркоманія є діагнозами, такими ж, як діабет астма або рак. У Міжнародній класифікації хвороб МБК-10 у розділі «Психічні розлади та розлади поведінки, пов’язані із вживанням психоактивних речовин (ПАР)» існує розділ «Синдром залежності». Таким чином, наркоманія та алкоголізм – це визнані захворювання.

Залежність, своєю чергою, є фасадом, що ховає у себе глибинні психологічні проблеми. Але погодьтеся, що далеко не всі, хто опинився у важких життєвих обставинах чи отримав психологічну травму, став залежним. Це тому, що існують фактори ризику формування залежної поведінки.

У наркології прийнято виділяти три основні групи факторів ризику, які впливають на формування залежної поведінки: соціальні, психологічні та медико-біологічні.

Соціальні фактори ризику

Соціальні чинники ризику поділяються на макросоціальні та мікросоціальні. При цьому підлітковий вік також сприймається як фактор ризику розвитку адиктивної поведінки.

Макросоціальні чинники стосуються культурної, політичної, економічної та кримінальної ситуації у суспільстві. У них входять:

• руйнація сім’ї як інституту;
• погана організація дозвілля підлітків та відсутність життєвих перспектив;
• високий рівень злочинності у регіоні;
• підсаджування дітей та підлітків на препарати, що змінюють свідомість, дорослими наркоманами;
• недоступність служб соціальної допомоги;
• якість медичної допомоги;
• недостатній контроль держави за дотриманням закону про заборону продажу алкоголю та тютюну для повнолітніх;
• недостатні контроль у сфері продажу ліків.

Мікросоціальні чинники стосуються оточення людини. У них входять сім’я, школа та коло спілкування. У формуванні залежності ця група факторів є першорядною. З погляду факторів ризику розглядаються соціальні характеристики сім’ї, тип виховання в сім’ї, її структура, відносини між родичами та особистісні особливості батьків. Другу підгрупу становлять інші чинники соціалізації: успішність у здобуванні освіти, характер спілкування у колективі і займана позиція, референтна група і вчителі.

До мікросоціальних сімейних факторів ризику зазвичай відносять:

• відсутність сім’ї, неповні та деформовані сім’ї (наявність вітчима замість батька чи мачухи замість матері);
• асоціальні сім’ї, у яких присутні пияцтво, кримінал, жорстоке ставлення всередині сім’ї;
• нестача уваги з боку батьків;
• гіперопіка дитини (надмірний контроль та позбавлення самостійності);
• відірвані від життя очікування батьків щодо дитини.

До інших мікросоціальних факторів ризику належать:

• низька навчальна мотивація;
• порушення дисципліни у школі;
• труднощі у спілкуванні з однолітками та вчителями (конфліктність, агресивність, уникнення);
• приналежність до неформальної групи, де підліток хоче отримати розуміння і підтримку в колі сім’ї.

Біологічні фактори ризику

Існує генетична схильність до формування залежності. За статистикою відсоток захворюваності прийомних дітей із деструктивних сімей, які виховуються в незалежних сім’ях, у три з половиною рази вищий, ніж у їхніх нерідних братів та сестер.

Генетичні фактори збільшують ризик алкогольних та наркотичних розладів на 60%, і лише 40% відносяться до інших факторів середовища. До факторів ризику, зумовлених генетичним впливом, потрапляють: підвищена імпульсивність, пошук новизни, дефіцит уваги та синдром гіперактивності, а також поведінкові порушення у дитинстві.

До факторів порушеного онтогенезу належать черепно-мозкові травми, психологічні травми, тяжкі соматичні захворювання. Вони послаблюють можливості мозку дитини переносити тривалі навантаження та стреси, а також послаблюють функціональні можливості мозку. Збільшується ймовірність того, що дитина почне використовувати алкоголь чи наркотичні речовини як засіб саморегуляції.

З інших біологічних чинників ризику можна виділити патологію вагітності, складні пологи і психічні захворювання близьких родичів.

Психологічні фактори ризику

Їх можна поділити на мотиваційні та особистісні. Процес прилучення до психоактивних речовин визначається сукупністю мотивів, які спонукають до вживання. Прийнято виділяти три типи особистісних мотивацій.

Позитивна мотивація (для отримання задоволення), негативна мотивація (втеча від проблем), нейтральна мотивація (для пристосування до навколишнього світу). Для підлітків нашого часу одна з найголовніших мотивацій до вживання наркотиків – це бажання бути своїм і долучитися до групи.

Отже, психологічні фактори ризику виникнення хімічної залежності у підлітків:

• низький самоконтроль;
• імпульсивність;
• нездатність до цілеспрямованих дій;
• низька здатність прогнозувати наслідки своїх дій;
• емоційна незрілість;
• низька чи неадекватна самооцінка;
• завищені очікування;
• схильність до пошуку нових відчуттів;
• несформовані морально-моральні орієнтири, протест проти соціальних норм.

Залишились питання? Зв’яжіться з нами та отримайте всю необхідну інформацію
095 104 62 44 або 098 415 84 64

Відгуки про наркологічний центр «Тонус Плюс»